У сучасному житті чимало соціально – психологічних факторів, що негативно впливають на психічне здоров’я людини.

Прискорений темп життя, надмірна завантаженість посилюють психоемоційне напруження й невротизацію батьків, а як наслідок,  і дітей. Така особистісна дисгармонія  батьків  поєднана з недостатньою поінформованістю  про закони  розвитку та виховання,  і  відбивається на  психоемоційному стані   дітей.

 Моя практика роботи шкільним психологом  з дітьми у школі  дозволяє припустити  що   великий відсоток  дітей  має високий  рівень  тривожності.

 Результати дослідження  рівня шкільної тривожності підтверджують  ці спостереження, дозволяють припустити, що домінуючий страх – це страх бути не тим, про кого гарно говорять, кого поважають, цінують і розуміють. Іншими словами, цей страх  означає для дитини – не відповідати соціальним вимогам найближчого оточення.

Тривожність  заважає повноцінному психофізичному розвитку дітей, негативно позначається на сфері їх спілкування і провідній діяльності - навчанні, сприяє появі психосоматичних проблем, м’язових затисків та ін. Саме тому, в школі організовані і впроваджуються  в роботу різні види діяльності, спрямовані на корекцію невпевненості дітей, допомогу їм успішно адаптуватися до дитячого колективу, розкрити     здібності, реалізувати особистісні   потреби.

Профілактика полягає у тому, щоб надати  необхідні знання батькам, педагогам щодо вікових особливостей  учнів, їх потреб. Знання - які б спонукали   дорослих з повагою і розумінням ставитись до успіхів і помилок дітей, і як результат -  до підвищення ефективності дитячої діяльності, повернули б дітям  віру  у власний успіх, у своє майбутнє.